26 квітня 2016 року розпочнеться розгляд справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв’язку з цим, Фонд гарантування повідомляє.
Норми чинного законодавства про систему гарантування вкладів відповідають сучасним європейським практикам
З огляду на те, що Україна задекларувала вектор розвитку у сторону членства у Європейському Союзі (далі – ЄС), варто зазначити, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мають бути приведені у відповідність до законодавства ЄС. Слід звернути увагу, що значна кількість норм зазначеного закону вже відповідають сучасним європейським практикам та вже адаптовані до директив ЄС, зокрема щодо мандату Фонду в наділення функціями врегулювання неплатоспроможності банків, встановленої черговості задоволення вимог кредиторів.
Так, статтею третьою про призначення органів з питань врегулювання неплатоспроможності Директиви ЄС № 2014/59 від 15 травня 2014 року встановлено що:
– кожна держава-член призначає один або, у виняткових випадках, кілька органів з питань врегулювання неплатоспроможності, уповноважених застосовувати інструменти врегулювання і здійснювати повноваження щодо врегулювання неплатоспроможності;
– орган з питань врегулювання неплатоспроможності – це публічний адміністративний орган або органи, яким надані публічні адміністративні повноваження;
– органами з питань врегулювання неплатоспроможності можуть бути національні центральні банки, компетентні міністерства, інші публічні адміністративні органи або органи, яким надано публічні адміністративні повноваження.
У Фонді гарантування зазначають, що не варто ототожнювати соціальні гарантії з системою гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на те, що Україна надає державні гарантії тільки вкладникам ПАТ "Державний ощадний банк України" (стаття 57 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Державні гарантії щодо вкладників інших банків законодавством України не передбачені. Держава через законодавче врегулювання лише сприяє створенню систем гарантування вкладів вкладників інших банків, яка, як в інших країнах, націлена на запобігання панічних настроїв вкладників банків у часи економічних та політичних криз, а тому повинна охоплювати найбільше коло вкладників фізичних осіб.
Щодо черговості задоволення вимог кредиторів слід зауважити, що Фонд є кредитором банку в результаті суброгації – переходу до Фонду на підставі статті 29 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права вимоги за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фонду неплатоспроможними банками. Фактично вимоги Фонду в третій черзі це вимоги вкладників за вкладами в розмірі до 200000 гривень, за якими Фонд здійснив виплати виходячи з принципу безперервності банківського обслуговування вкладників. Надання пріоритету вкладникам, суми вкладів яких перевищують 200000 гривень, перед вкладниками до 200000 гривень суперечить принципам справедливості.
Крім того, статтею 9 Директиви ЄС про схеми гарантування депозитів від 16 квітня 2014 року № 2014/49 передбачено, що черговість погашення вимог страховика депозитів має бути такою як і застраховані вклади, згідно з національним законодавством, що регулює звичайне провадження у справі про неспроможність згідно з Директивою ЄС від 15 травня 2014 року № 2014/59.
Тобто європейська директива чітко встановлює пріоритетність вимог Фонду перед іншими вимогами вкладників понад гарантовані суми вкладів. Страховик депозитів відповідно до законодавства при розподілі ліквідаційної маси володіє, як мінімум, тими ж правами, або статусом кредиторів, що і вкладник.